Наша історія

Рух Євангельських Церков сягає своїм корінням Апостольської Церкви, яка була заснована Ісусом Христом у І столітті після Р.Х. Після Дня П’ятидесятниці, коли за обітницею Христа, після Його славного воскресіння і вознесіння, апостоли прийняли дар Святого Духа, християнське вчення динамічно поширювалося по всій території тогочасного світу. Отже, світло Євангелія передавалося з покоління в покоління. Разом з вірними послідовниками вчення Христа, Слово Боже переживало часи гонінь та тортур, але Воно продовжувало світити у темряві зла ярким світлом Євангелія, і Блага вістка була донесена сподвижниками віри до самих віддалених куточків землі.

Історично на території сучасної Україні на початку 20-го сторіччя паралельно виникнуло два євангельських рухи, які первісно мали назву п’ятидесятників (назва руху походить від загального посилання на День П’ятидесятниці, описаний в книзі Дії Апостолів). Перший рух п’ятидесятників був заснований у 1929 році на західній території країни, яка в ті часи належала до Польщі.

Історія Союзу Вільних Церков ХЄВ починається в Одесі, де в 1922 році була відкрита перша п’ятидесятницька церква, яка нараховувала до 370 членів. Рух п’ятидесятників поширився в містах Одеса, Вінниця, Кривий Ріг, Дніпропетровськ, Київ та по інших містах України. В 1924-1925 роках було проведено два З’їзди Союзу і обрано керівництво Церкви.

У 1927 році Союз Церков провів черговий третій З’їзд. До складу Союзу в той час входило близько 400 церков, які нараховували 20 тисяч віруючих. Найбільша центральна церква в Одесі складалася з 500 осіб. У 1927 році більшовицька влада офіційно зареєструвала вищезгаданий Союз.

У 1930-х роках релігійно-політичний курс радянської влади почав рішуче змінюватися в напрямку пригнічення будь якої релігійної діяльності. Більшість релігійних організацій були заборонені, або перебували у вигнанні. З 1930 по 1944 роки Союз переживав часи великого переслідування.

Під час Другої світової війни у 1944 році, завдяки переговорним процесам про відкриття так званої “другої лінії фронту” між союзниками антигітлерівської коаліції (до складу якої входили представники західних країн), за домовленістю, Сталін був змушений звільнити політв’язнів, серед яких були також священнослужителі різних церков. Таким чином було звільнено багато керівників п’ятидесятницького руху. У 1945 році радянська влада дозволила організувати та офіційно зареєструвати лише Союз Євангельських Християн Баптистів, до якого згодом приєдналося багато п’ятидесятницьких церков, щоб отримавши офіційну реєстрацію запобігти новим переслідуванням.

Під час розпаду колишнього Радянського Союзу, в період так званої перебудови, п’ятидесятницькі церкви почали обговорювати питання про відновлення свого власного Союзу. Як результат, 22 листопада 1990 року був заснований Союз Вільних Церков Християн Євангельської Віри.

У серпні 2017 року Союз Вільних Церков Християн Євангельскої ВІри України змінив назву на Українська Вільна Церква Християн Євангельскої Віри.

У березні 2019 року на Соборі було обрано нову назву – Українська Євангельська Церква.

4 липня 2020 року Господь кличе до Себе старшого єпископа Василя Федоровича Райчинця, який очолював УЄЦ протягом багатьох років. 23 липня на позачерговому соборі Зайцева Олександра Володимировича обрано Старшим Єпископом Української Євангельської Церкви.