Військове капеланство – це служіння людям, які щодня стикаються з викликами війни, страхом, втратами та невизначеністю. Одне з головних завдань капелана – бути поруч, вислухати, підтримати та допомогти військовослужбовцю знайти духовну опору.
Старший лейтенант капеланської служби Олексій Поляков, служитель Української Євангельської Церкви та військовий капелан 199 навчального центру Десантно-штурмових військ ЗСУ, розпочав своє служіння ще у 2014 році з волонтерської допомоги пораненим військовим. Згодом він вирушав на схід України як капелан-волонтер, а з 2021 року служить у системі військового капеланства.
За його словами, капелан не лише проводить молитви чи допомагає військовим задовольняти духовно-релігійні потреби. Він також слухає, підтримує, допомагає адаптуватися до військової служби, співпрацює з психологами та за потреби залучає представників інших конфесій для здійснення таїнств.
Особливе місце у служінні займає молитва. Військові звертаються до капелана з різними питаннями – про страх, втрати, сім’ю, віру та сенс того, що відбувається. Іноді найважливіше – просто дати людині можливість виговоритися.
Для Олексія Полякова капеланське служіння є можливістю бути поруч із військовими та свідчити про Бога там, де особливо потрібні надія, підтримка й духовна стійкість.
Він наголошує, що під час війни важливо не втрачати людяності, підтримувати одне одного та залишатися поруч із тими, хто проходить складні випробування.
«Нам треба підтримувати одне одного й молитися», – говорить капелан.
Більше у інтерв’ю від Укрінформ: Олексій Поляков, військовий капелан 199 навчального центру ДШВ ЗСУ
